Історія загибелі 5-ти дітей з Ніжинського інтернату спонукала до рішучих дій. Генеральна прокуратура за дорученням Президента України стала перевіряти всі сиротинці. Створити в них належні умови доручено уряду та місцевій владі. Адже в багатьох таких закладах жити просто неможливо. Вихованців принижують, відбирають у них їжу та речі, а за непокору - обколюють психотропними препаратами.

 

Загальної статистки, скільки дітей виховують у нелюдських умовах, певна річ, нема. Є лише дані Міністерства сім'ї та молоді, які засвідчують: загалом в інтернатах живе понад 28 тисяч українських дітей. І сьогодні ніхто не може гарантувати, що ніжинська трагедія не повториться, з'ясувала Ксенія Поважна.

Це реальні кадри. І це не хлів. Тут живуть підлітки-вихованці одного з інтернатів Одеської області. Відео зняли прихованою камерою працівники Комітету боротьби з організованою злочинністю та корупцією.  

Представники громадської організації розповідають: у більшості таких заклідів дітей принижують, застосовують силу, покривають дідівщину. А найбільш неслухняних відправляють у психіатричні лікарні і обколюють заспокійливими.

Олексій Косарев, голова ВГО "Комітет із боротьби з організованою злочинністю та корупцією":

- Любого подопечного в интернате, какой бы он ни был, если он проявляет характер, первое, что - это психушка и  обязательно уколоть аминозин, галоперидол. Это для того, чтобы присмирить: закрывают на месяц, это как бы наказание.

Такі діти фактично не мають жодних прав. За законом їхній опікун - директор закладу. Якщо ж захочуть поскаржитися на директора - не зможуть. Навіть свідчення міліції та прокуратурі вони повинні давати в присутності того самого опікуна.

Зламати систему і заявити вголос про свої права цього літа спробував вихованець російського дитбудинку Артем Коміссаров. Він став свідком зґвалтування 12-річного учня інтернату. На день захисту дітей - 1 червня, Артем розмістив в Інтернеті відео-звернення до президента Російської Федерації.

Про Артема Коміссарова заговорили на всіх каналах російського телебачення, писали на перших шпальтах газет. Результат: у дитбудинку не змінилося нічого, навіть нікого не звільнили.

12 серпня країна дізналася про смерть п'ятьох вихованців Ніжинського інтернату для дітей з ураженням центральної нервової системи. З'ясувалося, що вихованці потерпали від спеки. У закладі не було ані вентиляторів, ані кондиціонерів.

Григорій Віротченко, заступник головного лікаря Ніжинської міської лікарні:

- До нервової системи відноситься центр терморегуляції. Звичайно, при підвищенні температури тіла у дитини за рахунок вірусної інфекції і високої, небувало високої, для нашої місцевості температури навколишнього середовища, погіршився стан дітей.

В інфекційному відділенні Ніжинської міської лікарні лишилося двоє дітей. 17-х уже виписали. Лікар розповів, що всі діти, привезені з інтернату, були добре доглянуті, чисті, лежачі хворі - без пролежнів. Тобто говорити про недбальство персоналу закладу не можна. Тоді хто винен?

На території Ніжинського інтернату карантин до 22-го серпня. Керівництво закладу від камер ховається, коментарів не дає.

Ксенія Поважна, журналіст:

- Аби у Ніжинському інтернаті з'явились ці кондиціонери, мали померти діти. Зараз вони є, але їх не вмикають, бо похолодшало. Час готуватись до зими та шукати обігрівачі.

А це дитячий бутинок у Боярці. 9 років тому він перебував в аварійному стані. Тепер тут є все, навіть те, чого не мають діти у звичайних родинах. Секрет простий: головний лікар закладу про потреби дітей не мовчить. По допомогу зверталася всюди, навіть пресу долучила. Тоді спонсори стали в чергу.

Наталя Власенко, головний лікар Київського обласного спеціалізованого будинку дитини:

- На жаль, це є така риса притаманна деяким керівникам. Вони сидять в кабінетах, і скаржаться на те, що не мають грошей, нема де взяти. Треба йти - стукайте, і вам відкриють, це по Біблії сказано.

Не буває мало грошей, бувають пасивні, байдужі керівники. Цю теорему вона доводить усе своє життя. Наталя Власенко розповідає: з бюджету всі такі заклади фінансують більш-менш нормально. Грошей часто бракує на медикаменти, ремонт чи ті ж таки памперси. Для сімдесяти п'яти її дітей треба 5 тисяч на місяць, а держава надає 1 памперс дитині на день.

Ірина Миргородська, координатор волонтерського руху "Молодь небайдужа":

- Были моменты, когда памперсы стирали просто. Чем дальше от Киева, тем ситуация сложнее. В прошлом году был один детский дом, в котором дети ходили в школу в резиновых тапочках.

У Боярському дитячому будинку нині в групах по 6-8 дітей. На кожну таку групу в середньому троє дорослих. Вихователі, няні та медсестри поруч цілий день. Зарплата 900 гривень, максимум - півтори тисячі. За ці гроші вони щодня працюють із дуже складними дітьми, які, крім тепла й турботи, потребують спеціального лікування.  

Валентина Войновська, старший вихователь Київського обласного спеціалізованого будинку дитини:

- Ті люди, які не можуть працювати з такими дітьми, з дітьми-сиротами, не можуть віддати їм свою любов - вони самі покидають цю установу.

В останні роки більшість дітей з цього закладу забирають в родини. По здорових малюків - черга. Хворим працівники дитячого будинку шукають батьків самотужки. Якщо вдається їм, виходить, можуть й інші.

Ксенія Поважна, Артем Багров, Олег Костенко.