Аделіна, 19-річна випускниця інтернатного закладу була на третьому місяці вагітності, коли звернулася по соціальну допомогу.

Вона залишила дитячий заклад «Злагода» близько року тому, де і познайомилася зі своїм соціальним працівником, який заповнював форму оцінки для дівчини перед її вступом в самостійне доросле життя. Спочатку все йшло добре, дівчина вступила до педагогічного коледжу і проживала у гуртожитку, проте протягом літа, поки її соціальний працівник був у відпустці, дівчина завагітніла й одразу втратила батька своєї дитини, який загинув від раптового захворювання. На той час в розпорядженні Аделіни була невеличка студентська стипендія, яка не могла покрити її майбутні витрати.

Випускники інтернатних закладів, які невдовзі стануть батьками, часто відчувають на собі дискримінацію  і не отримують відповідної підтримки з боку соціальних служб, які мають їм допомагати, - пояснює Оксана, соціальний працівник проекту «Впевнений старт». Для багатьох молодих батьків це закінчується ізольованістю та страхом звернутися по допомогу. Це має серйозний вплив на їхнє здоров’я та добробут їхніх малюків.

На восьмому місяці вагітності Аделіна не придбала нічого для дитини, оскільки не могла цього зробити через крихітну стипендію, яку отримувала. Вона сподівалася отримати державні виплати на дитину, але не знала, як це зробити.

«Майбутні батьки часто завчасно не  знають про належні їм виплати з боку держави, які покликані  допомогти їм придбати необхідне знаряддя для дитини, - відмічає Оксана. Це призводить до того, що майбутні мами закуповують все необхідне для дитини під самий кінець своєї вагітності».

Як тільки про становище, в яке потрапила Аделіна дізналася служба соціалізації випускників інтернатних закладів, була завершена оцінка потреб дівчини та визначені першочергові сфери втручання. Дівчина потребувала постійного місця проживання, допомоги в медичних послугах, одязі, підтримки в навчанні, відновленні родинних зв’язків і психологічної допомоги.

Аделіну повідомили, що вона має залишити теперішнє місце проживання, оскільки воно не передбачене для матері і дитини. Поки не було планів її розміщення, їй сказали, що вона може тимчасово оселитися в Фастівському центрі матері та дитини  - тимчасовому притулку для мам і дітей, який надає Київська обласна державна адміністрація.

Соціальні працівники проекту забезпечили Аделіну всією необхідною документацією для такого розміщення, а також організували медичний огляд. Під час візиту до лікаря у дівчини було знайдено ваду серця, то ж її було направлено до спеціалізованого пологового будинку в м. Києві – Інституту кардіохірургії імені М. Амосова Академії медичних наук України. Вона провела там 2 тижні  і, демонструючи гарні показники, вирішила народжувати у м. Біла Церква.

Соціальні працівники допомогли мені при народженні дитини: все було безкоштовним, вони надали усе необхідне для мене і дитини, - розповідає Аделіна. Більше того, вони поспілкувалися із моїми вчителями, то ж я змогла продовжувати навчання і здати екзамени. Думаю, для мене це було найголовнішим, адже я сумнівалася чи зможу завершити навчання після народження дитини.

Після народження дитини Аделіна отримала кімнату у гуртожитку від міської влади, соціальні працівники провели кампанію із залучення необхідних меблів, одягу, предметів гігієни та продуктів харчування.

Я підтримую контакти з багатьма дівчатами через соціальні мережі. В багатьох з них схожі історії про ранню вагітність та складні життєві обставини, в яких вони опинилися, - розповідає Аделіна. Я завжди їм раджу звертатися до місцевого центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Іноді вони вагаються чи залишати із собою дитину. Я думаю, що дитина це завжди радість та щастя. Навіть якщо є лише дитина і я – ми вже родина і життя продовжується.

Соціальні служби також допомогли Аделіні відновити сімейні зв’язки. У неї склалися гарні відносини зі своєю свекрухою – матір’ю батька дитини, яка проживає у Білій Церкві. Крім того, вона отримує виплати на дитину, які надає держава, тож може купувати необхідне для свого сина Данилка. Аделіна вдало здала свої екзамени та написала дипломну роботу.

Мені сподобалося відвідувати курси для батьків. Я там навчилася пеленати, готувати, дізналася, що робити, коли дитина хворіє. Я все ще підтримую зв’язок із моїм соціальним працівником, вона радить багато корисного для мене і дитини.